Я вдячний киянам за допомогу, вдячний тим з ким я спілкувався й мав нагоду жити поряд. Я вдячний усім знайомим українцям з різних регіонів за непростий та змістовний діалог про народовладдя, який я спонукав з осені 2013 року. Система Безпосередньої Демократії, яку я запропонував для обговорення, викликала великий резонанс на майдані. Більшість її підтримують, але всі ж хто підтримує сумнівається в тому що це можливо реалізувати. Хтось сказав це було би ідеально. Так склалось, що мені вдалося два рази виступати зі сцени, я говорив про те, чому кожна людина більше не довіряє цій владі. Звичайно, мене підтримували, всі до одного піднімали руки. А коли сказав: — підніміть руки, ті хто готовий взяти на себе відповідальність самими приймати рішення, а не віддавати це право нашим «обранцям». То від сцени хвилею тисячі людей і всі до одного підняли руки. Даний діалог з суспільством більш ніколи не забуду. І в цей час коли люди тримали руки в горі я поклявся, що прикладу максимум зусиль щоб кожна людина мала право приймати важливі управлінські рішення. З цієї митті я побачив, що суспільство готове взяти на себе таку не просту ношу.
Після промови до мене підходили люди, давали багато пропозицій, висловлювали вдячність. Але підішли й політикани (люди, що бачать себе в якомусь чиновницькому кріслі), робили мені зауваження, щодо моєї «дестабілізуючої» політичної орієнтації, навіть погрожували. І це погрожували ті, що скликають та приводять людей на майдан, ті, що закликають людей до справедливості. Чим вони й використовують людей як «м’ясо» для захоплення влади. Якщо хтось із читачів не згоден я готовий представити докази. В той час коли 95 % жителів Майдану були там щоб не порушувались людські права, права на життя, вони й досі там за гідне життя. Вони цього заслуговують!
Окрім опонентів на майданні мав багато знайомств, друзів, таких же самих як і я, волонтерів з охорони, кухні чи на передовій «барикаді», вони підтримували ідеї Безпосередньої Демократії. Наприклад, Михайло Павленко з Вінницької області, допомагав візоалізувати ідеї у вигляді графіків, структур на папері. Багато людей, що спілкувались зі мною просто підтримували ідеї та дехто застереджує у небезпеці навіть про це говорити.
Через деякий час мені вдруге вдається потрапити на сцену, хоча довелось вдати себе за іншого, бо мене вже внесли в списки людей яких не можна допускати до мікрофону. Цього разу я вже не боявся, я говорив впевнено, адже мав досвід, тільки чомусь люди не всі, як тоді одноголосно, підтримали. Так що трапилось, що люди передумали брати владу у власні руки? Ні! Просто я говорив без болі в душі, без емоцій переживати несправедливості. Мої сухі слова просто не були почуті серцем слухача. Потім, після промови, мені не просто погрожували, а переслідували мене. Тому доводилось два рази міняти місце проживання, спочатку Глобус, потім КМДА і остаточно зупинився в палатці ГРМ (Громадська рада майдану). Але навіть після спроби побиття та вигнання мене з Майдану я не припинив свою діяльність. Я спілкувався з тисячами людьми, більшість з яких розуміли та підтримували про те, що я говорю. Я казав про несправедливість – одним мати все, а іншим нічого! Я робив спроби об’єднати людей навколо цієї ідеї, але нас розганяли політичні прихвосні, руками самооборони Майдану. А потім війна та «псевдо перемога» в якій мені вдалося вижити щоб довести справу до кінця.
Спочатку цю систему управління називав народовладдям та люди почали асоціювувати її з Медведчуком і його програмою. Потім вона набула всі ознаки Безпосередньої Демократії та з часом знання розширювались, я читав багато літератури по даній тематиці, та зрозумів, що щось подібне, але спаплюжене вже давно є і воно називається Електронним Урядом в країнах Європи. Так я й не зміг підібрати нормальну назву новій системі. Можливо хтось із Вас мої Дорогі читачі буде автором її назви надсилайте свої варіанти!
Основна ідея нової системи управління суспільством, полягає в тому, що кожна людина повинна мати право розробляти та приймати рішення на усіх рівнях її реалізації, та вибирати тих хто конкретно буде виконувати таке рішення. Звичайно, розробляти та приймати такі управлінські рішення люди повинні відповідно до своїх навиків, знань, сфери компетентності, щоб не було такого, як говорять «і що, в твоїй системі доярка буде управляти державою?))». Ні! Вона державою не буде управляти, але там де вона компетентна, вона має право розвиватись й в політичному житті, розробляючи те в чому вона розуміється, наприклад, розробити нову технологію ручного доїння, а не Ви повинні це розробляти шановний політикан!))
Технічно реалізувати нову систему ще легше і дешевше ніж утримувати цих казнокрадів та хабарників. В цьому людству слугуватиме Інтернет та всі можливі гаджети і програми з відкритим кодом. Але практично чиновники віддавати свої монопольні права приймати рішення, не згодні, бо це їх корито з якого вони собі будують палаци та яхти.
Щоб не бути пусто словом, пропоную розглянути та прокоментувати і доповнити Програму ГО «ГАВ». Зареєструйтесь на сайті http://gav.org.ua для того щоб мати можливість подавати проекти рішень та самими голосувати за прийняття важливих рішень , сільського, міського та районного значення. Якщо хтось розуміється у веб-програмувані дзвоніть 0955381734 є дуже багато роботи по створенні відкритого програмного забезпечення для колективного по галузям прийняття рішень місцевого самоврядування з допомогою мережі Інтернету.
Ми повинні відстоювати свої права, самими приймати рішення та визначати принципи й правила за якими будуть жити всі без виключення. Для цієї боротьби, що забрала вже сотні життів, нам потрібно проявити обережність, мудрість, терпіння, цілеспрямованість та наполегливість. Ми віримо в нашу перемогу і чітко бачимо не лише мету, а й шляхи, які до неї ведуть. Нас не зупинять та не лякають жодні труднощі та перепони. Ми не боїмося пролити кров ворожу і свою власну у боротьбі за гідне життя!
Революціонер – Чорноморець Володимир
